Під час круглого столу обговорювалися проєкти соціальної дії як механізм налагодження партнерства між соціальними інституціями, NGO та ЗВО; досвід та можливості соціального партнерства в освіті; ресурсні можливості соціально-педагогічного партнерства для функціонування безпечного освітнього середовища ЗЗСО; досвід молодіжної роботи в ЗВО(на прикладі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини); роль онлайн волонтерства у формуванні гуманітарних цінностей у студентів; роль та інструменти формування стратегічного мислення у молоді; освітні орієнтири сучасної молоді; нові реалії та можливості навчання дітей та молоді з особливими освітніми потребами; потреби та можливості реалізації проектної діяльності в умовах пандемії та воєнного стану; принципи організації соціально-педагогічних досліджень з використанням фокус-груп
За результатами дискусії щодо пропонованих до обговорення питань, учасниками круглого столу було:
визначено, що одним з перспективних напрямів соціального партнерства визначено роботу з територіальними громадами;
наголошено на необхідності розширення та спрощення механізмів взаємодії між державою з одного боку та закладами освіти, науковими установами, громадськими організаціями з іншого;
зазначено, що у програмах підготовки фахівців соціальної сфери доцільним є розширення практичної складової щодо набуття здобувачами освіти досвіду організації та реалізації соціальних проектів;
формування інклюзивної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери має відбуватися з урахуванням відмінностей між інклюзивною освітою і соціальною інклюзією;
наголошено на необхідності розробки науково-методичного та інструментального забезпечення супроводу дітей, що постраждали внаслідок воєнних дій;
зауважено, що системний аналіз соціальних та ціннісних орієнтацій учнівської та студентської молоді, їх готовність до стратегічного планування та реалізації цих планів має бути підґрунтям для науково-педагогічних досліджень та сприятиме вдосконаленню виховної роботи в закладах освіти;
зазначено, що подальший обмін практичним досвідом та наукові дискусії між представниками наукових установ, закладів освіти та соціальних інституцій має носити постійний характер.